Найстаріші знахідки походження vitis vinifera були знайдені між Іраном та південним Кавказом, в регіоні колись відомому під назвою Колхіс. Нинні є регіоном західної Грузії. Поступово винна лоза та вино почало поширюватись світом і є присутнім на всіх континентах.

Основні винні регіони світу розташовані здебільшого між 30° і 50° північної та південної широти, в зонах помірного клімату. Такий клімат є ідеальним для вирощування vitis vinifera, як з якісної так і економічної точки зору. Щодо висоти над рівнем моря, то вона може бути високою на стільки, на скільки нижчою є широта; в Чилі виноградники дають відмінні результати на висоті 600 метрів, в Аргентині – 800 метрів, в той час як grands crus зони Шампань розташовані набагато нижче, між 140 і 180 метрами, а великі виноградники Бургундії не перевищують 50-60 метрів над рівнем моря.

Ідеальний клімат для отримання якісного врожаю не є достатнім. Вже з давніх-давен було помітно, що виноградники розташовані на погребах дають кращі плоди. В чому ж секрет? Круті схили забезпечують кращій дренаж води та збільшують концентрацію сонячних променів, що сприяє вегетативному росту рослини, а також кращому дозріванню плодів. Зрозуміло, що виноградники розташовані на південь отримують більше сонця і саме така умова є необхідною для виноградників північних зон.


Типи ґрунту та характеристики вин

Виноградна лоза може адаптуватись до будь-якого типу ґрунту. Такий фактор як ґрунт відіграє важливу роль у вирощуванні виноградника, а також впливає на характеристики вина завдяки мінеральним речовинам, що знаходяться в ньому. 

Піщані ґрунти

отриманні вина не хизуються своїм забарвленням та структурою, але ці вина відрізняються від інших своєю вишуканістю і делікатністю.

Ґрунти з високим вмістом вапняку

отримані вина є найароматнішими, міцними та вишуканими.

Галькові ґрунти

завдяки ним, отримуються вина з хорошим вмістом алкоголю та високою якістю.

Глинисті ґрунти

структуровані вина з високим рівнем кислотності, придатні для довгої витримки.


Основні типи системи вирощування виноградної лози

Невід’ємним є й людський фактор. Система вирощування, правильна обрізка та використання добрив дає можливість отримати кращій виноград та якісне вино.

Альберате

типічна система вирощування італійського виноградарства, що передбачає використання інших видів рослин (дерева) як основа для виноградної лози.

Кущова

система при якій виноградна лоза не перевищує 30-40 см від землі. Така система притаманна спекотним та вітряним зонам.

Пергола

характеристикою такої системи є формування так званого зеленого даху.

Горизонтальний кордон

характеризується висотою стовбуру виноградної лози яка може сягати одного метру та так званого горизонтального шнуру на якому знаходяться багаторічні «рукави» (розгалуження);

Гюйо

французький метод вирощування при якому щороку обирається новий горизонтальний шнур.


Необхідно зауважити, що один й той самий тип виноградної лози, висаджений на різних територіях з різними кліматичними умовами та різним типом ґрунту, не дасть плоди з такими ж самими характеристиками. Виходячи з цього французи започаткували термін теруар – поєднання факторів, що впливають на вирощування виноградника.